​

Технології особистісно орієнтованого та інтерактивного навчання –

шлях до створення умов саморозкриття і самореалізації учнів

"Урок - перше вогнище,
зігрівшись біля якого людина прагне стати мислителем "
                   Г.О. Пуліна

       На сучасному етапі вчителі української мови та літератури та інших дисциплін використовують у процесі навчання особистісно-орієнтований підхід до кожного учня.

У національній доктрині розвитку освіти у ХХІ столітті зазначено: “Головна мета української системи освіти – створити умови для розвитку і самореалізації кожної особистості як громадянина України...”, а Закон України “Про загальну середню освіту” стверджує: “Завдання загальної середньої освіти є формування особистості учня, розвиток його здібностей і обдарувань”.

         Особистісно-орієнтований підхід передбачає співпрацю та співтворчість учня та вчителя. Головною дійовою особою навчального процесу є учень. Задача вчителя – простежити динаміку його розвитку, визначити особисті переваги у роботі з навчальним матеріалом, тобто пізнати учня як особистість, розкрити та розвинути його індивідуальні здібності.

Організацію особистісно орієнтованого навчання можна розглядати за такою схемою «Сутність особистісно орієнтованого навчання».

          Для реалізації в практиці даної технології вчителеві необхідно:

• сприяти зацікавленості кожного учня в роботі класу за допомогою чітко, зрозуміло та доступно сформульованої мотиваційної установки;

• використовувати різноманітні форми та методи організації навчальної діяльності, орієнтовані на конкретного учня;

• стимулювати учнів до висловлювання, використання різних способів розв’язання ситуативних завдань без страху помилитися чи отримати неправильну відповідь;

• створювати на уроці такі педагогічні ситуації, які дають можливість кожному учневі проявити ініціативу, самостійність, підтримувати прагнення учня знаходити власний спосіб роботи, аналізувати та оцінювати роботу інших;

• використовувати різноманітні види пізнавальної діяльності, а також мотиваційний, змістовно-операційний та вольовий компоненти пізнавальної самостійності школярів.

        При цьому учні отримують більше самостійності, краще осмислюють мету та результати своєї праці, усвідомлюючи, що вони є не об’єктом, а суб’єктом навчальної діяльності; вчитель же стає доброзичливим помічником, що зацікавлений у долі кожного учня. Таким чином, відбувається переорієнтація учнів від навчання (“нехай мене навчать”) до учіння (прагну все знати”).

На мій погляд, моніторинг результатів роботи з використанням особистісно-орієнтовного підходу в навчанні полягає не тільки в кількості та якості оцінок, отриманих учнями, а передовсім в характеристиці їх інтелектуальних умінь, навичок, творчих здібностей. Отже, особистісно-орієнтоване навчання – це загально дидактичний принцип індивідуального підходу до учнів.

Отже, особистісно орієнтовне навчання дає змогу без зниження складності сприймати новий матеріал. Спеціально підібрана допомога – це не пряма підказка, яка гальмує мислення учнів, а й інструмент, за допомогою якого вчитель підводить учня до правильного розв’язку, тим самим здійснює навчальний процес. Отже, щоб навчальний процес не стояв на місці, а розвивався, учителю необхідно знаходити суперечності в ньому та вміти їх розв’язувати.

 

ФУНКЦІЇ ТА ФОРМА ОРГАНІЗАЦІЇ УРОКУ

  Урок в особистісно орієнтованій системі навчання підпорядкований не повідомленню та перевірці рівня знань ( хоча й такі уроки потрібні), а виявленню досвіду учнів за ставленням до змісту матеріалу, який викладає вчитель.

   Робота на уроці з суб’єктним досвідом учня вимагає від учителя спеціальної підготовки: не просто вміння викладати свій предмет, а вміння аналізувати зміст того, чим уже володіє учень із запропонованої теми.
  У цих умовах змінюється режисура уроку. Учні не просто слухають розповіді вчителя, а постійно співробітничають з ним у режимі діалогу, висловлюють свої думки, діляться своїм розумінням змісту, обговорюють те, що пропонують однокласники, за допомогою вчителя ведуть відбір змісту, закріпленого науковими знаннями.

  У перебігу бесіди немає правильних ( неправильних ) відповідей, є різні позиції, точки зору, виділивши які, вчитель потім починає обробляти їх з позицій свого предмета, дидактичної мети. Таку роботу можна проводити тільки на уроці, на якому жорстко задано контекст та зміст бесіди, але їх передачу організовано як " зустріч" різного розуміння цього змісту, носієм якого є не тільки вчитель, а й самі учні. Науковий зміст народжується як знання, яким володіє не тільки вчитель, а й учень. Відбувається своєрідний обмін знанням, колективний відбір його змісту. Учень у цьому процесі є учасником його проведення. За таких умов знання, які необхідно засвоїти, стають особистісно значущими.

 

ОСНОВНІ ВИМОГИ ДО УРОКУ

Сформулюємо основні вимоги до особистісно орієнтованого уроку:
- пріоритет особистості учня в організації освітнього процесу ;
- орієнтація на процес навчання за методикою співробітництва;
- орієнтація на особистісні досягнення учнів ;
- створення емоційно-актуального фону уроку, ситуацій успіху;
- чітке визначення освітніх, виховних і розвивальних завдань уроку ;
- раціональна єдність словесних, наукових і практичних методів навчання ;
- використання активних методів навчання мультимедійних систем;
- зв'язок з раніше вивченим, досвідом, набутим учнем;
- формування вмінь учнів самостійно здобувати знання і застосовувати їх на практиці;
- заохочення прагнень учнів знаходити свій спосіб роботи з навчальним матеріалом.

    ЗАСОБИ ДОСЯГНЕННЯ МЕТИ

  Метою особистісно орієнтованого уроку є створення умов для виявлення пізнавальної активності учнів.
Засобами досягнення цієї мети можуть бути:
- використання різноманітних форм та методів навчальної діяльності, які дозволяють розкрити суб"єктний досвід учнів;
- створення атмосфери зацікавленості кожного учня в результатах роботи всього класу;
- стимулювання учнів до висловлювань, використання різних способів виконання завдань без побоювань помилитися, отримати хибну відповідь тощо;
- оцінка досягнень учня протягом усього процесу його діяльності, а не тільки за кінцевим результатом;
- заохочення прагнень учнів знаходити свій спосіб роботи, аналізувати протягом уроку роботи інших учнів, вибирати та освоювати найбільш раціональні з них;
- створення на уроці педагогічних ситуацій спілкування, які б дозволяли кожному учневі виявляти ініціативу, самостійність, виборність у способах роботи, створення обстановки для природного самовираження учня.

У технологіях навчання та виховання стає пріоритетною «модель  суб'єкт-суб'єктної взаємодії», а це, у свою чергу, потребує нової педагогіки. Нові програми і підручники, оновлений арсенал форм і методів навчання - вимога сьогодення. Особистісно орієнтоване навчання - це таке навчання, центром якого є особистість дитини, її самобутність, самоцінність. У сучасних умовах гуманізації й демократизації, індивідуалізації та диференціації навчального процесу як ніколи актуальні дидактичні заповіді В. О. Сухомлинського. У своїй книзі «Сто порад учителеві» він писав: «Немає абстрактного учня. Мистецтво й майстерність навчання й виховання полягає в тому, щоб розкривати сили і можливості кожної дитини, дати їй радість успіху в розумовій праці...».

Інновація в перекладі з латини означає «оновлення», «зміна». Це нововведення, зміна, новий підхід, оновлення, створення якісно нового, використання відомого в інших цілях.

Зміст поняття «освітні інновації» включає в себе два основних ком­поненти:

1. Сучасні технології навчання (групова навчальна діяльність, критичне мислення, проблемне навчання, інтерактивне навчання тощо).

2. Прийоми педагогічної техніки та алгоритми їх застосування.

Якщо перший компонент - це теорія і практика впровадження інновацій, вироблена науковцями та педагогами-практиками, то другий має, як правило, суб'єктивний характер і залежить від конкретного вчителя. Успішне використання тієї чи іншої технології навчання вимагає від педагога глибоких знань навчального предмета, педагогіки, методології, психології залежить від ерудиції, практичних умінь учителя, його творчості та майстерності. Педагог має вільно володіти методиками, які формують світо­гляд, ціннісні орієнтації дитини, вміння й навички, необхідні для життєвого та професійного вибору.

Незважаючи на розмаїття нововведень, основною формою організації навчальної діяльності залишається урок. Яким йому бути, вирішує вчитель.                           

Я цілком погоджуюсь із думкою В. Сухомлинського: «Урок – це дзеркало загальної і педагогічної культури вчителя, мірило його інте­лектуального багатства, показник, його кругозору, ерудиції».

Яким же повинен бути сучасний урок? Для себе визначила головні вектори, які, на мій погляд, є неодмінними складовими особистісно орієнтованого уроку.

 

I. Чітке формулювання теми уроку

Тема уроку може містити певну проблему й визначати його цілі, завдання, тип та структуру. Наприклад:

•   «Мрії про майбутнє у творчості Т. Г. Шевченка»;

•   «Доля української жінки у творах Великого Кобзаря»;

•   «Мудрість життя і творчості Григорія Сковороди»;

•   «Оригінальність українського правопису»;

•   «Як народжується фразеологізм (синонім, антонім)?»;

•   «Чи може існувати морфологія без службових частин мови?».

Уже саме формулювання теми викликає багато запитань, спонукає до роздумів, пошуку, дослідження.

 

II. Визначення цілей та завдань, спрямованих на розвиток пізнавальних та творчих здібностей учнів

У школі діти не готуються до життя, вони живуть.

                                                                              А. Франс

Мета виховання - навчити дітей обходитись без нас.

                                                                            Е. Легуве

        При визначенні цілей уроку необхідно враховувати те, що є, на мою думку, найголовнішою умовою оновлення навчально-виховного процесу. Це гуманістичність, яка передбачає створення передумов для самореалізації особистості. Тому при визначенні цілей уроку педагог повинен оперувати словами «спонукати», «допомогти», «забезпечити», «створити умови»  тощо (замість звичних «навчити», «розвивати», «формувати», «виховувати»).

      На уроці літератури у 7 класі під час вивчення теми «Андріан Кащенко. Оповідання «Над Кодацьким порогом». Робота над змістом твору. Поглиблення понять про компоненти та композицію художнього твору» я визначила так цілі уроку.

        Цілі уроку

      Учні повинні знати:

• зміст оповідання;

• тему та основну думку твору,

• художні засоби, використані в творі;

• які ідеї висловлює в своїх промовах козацький ватажок;

• літературознавчі поняття;

• композицію твору, сюжетні та поза сюжетні елементи.

Учні повинні вміти:

• проводити аналогії між зображеним у творі та в різних інформаційних джерелах;

• усно відтворювати картини зруйнування козаками Кодацької фортеці, використовуючи цитати з тексту;

• визначати ставлення персонажів твору до І.Сулими

• 4визначати елементи композиції;

• висловлювати власні міркування;

• аргументувати свою думку;

• знаходити в тексті художні засоби;

• працювати в групі;

• брати участь у бесіді.

 

 

III. Мотивація

У кого немає цілі, той не знаходить радості ні в якому занятті.

                                                                                            Г. Лессінг

Уся діяльність інтелекту націлена на перетворення дива в щось таке,

що піддається осмисленню.

                                                                                            А. Ейнштейн

Мета цього етапу уроку - сфокусувати увагу на проблемі й викликати інтерес до теми. Учень повинен усвідомлювати, що і для чого він робитиме на уроці. Завдання вчителя - відшукати просту, зрозумілу, привабливу мету в колі вікових інтересів та захоплень вихованців. Маючи особистісну зацікавленість, учень буде налаштований на ефективний процес пізнання.

З цією метою можуть бути використані прийоми, що:

• створюють проблемні ситуації;

• викликають у дітей здивування, подив, інтерес;

• підкреслюють парадоксальність явищ та подій.

Це може бути:

• коротка розповідь учителя;

• бесіда;

• демонстрування наочності;

• проблемна ситуація (завдання, запитання тощо).

             Після підбиття підсумків цього етапу вчитель представляє тему уроку. Можна, навпаки, оголосивши тему, дати можливість учням самостійно з'ясувати, для чого їм потрібно вивчити той чи інший програмний матеріал. Ще ефективніше спрацьовує фраза: «Допоможіть мені, будь ласка, з'ясувати, для чого вам потрібно вивчати...». Іноді вичерпну відповідь на це запитання отримуємо наприкінці уроку, після вивчення теми та отримання нових знань, вироблення вмінь і навичок.

Важливим завданням навчально-виховного процесу є формування мотивації навчання на окремих етапах уроку.

Залежно від змісту уроку вчитель повинен організовувати певний цикл навчальної діяльності і формувати відповідний їй мотиваційний цикл. Мотивація навчання на уроці відбувається в кілька етапів.

Етап - мотивація початку роботи, первинна мотивація.

Етап - мотивація виконання роботи, закріплення і підсилення первинної мотивації.

Етап - мотивація завершення уроку (результативність, постановка цілей на майбутнє).

      Завдання вчителя полягає у забезпеченні постійних мотиваційних дій учня на всіх етапах уроку. За змістом С.Г.Ващук  мотивація може бути різною.

 

 

IV. Ефективність методів, за допомогою яких реалізуються цілі уроку

Якщо ви маєте вогонь знання, дайте іншим запалити від нього

свої світильники.

                                                                                                          Т. Фудаї

Перед людиною три шляхи до пізнання: шлях мислення -

найбільш благородний, шлях наслідування - найбільш легкий і шлях     особистого досвіду - найбільш важкий.

                                                                                                     Конфуцій

Основні правила, якими керуюсь при доборі методів і прийомів:

1. Спрямовуйте зусилля на те, щоб кожна дитина була повноцінним, творчим суб'єктом діяльності, відчувала свою самодостатність і неповторність.

2. Довіряйте учням, стимулюйте ініціативність, створюйте «ситуацію успіху» для кожного вихованця.

3. Виконуйте роль консультанта - порадника.

4. Не навчайте, а створюйте ситуації.

5. Сприяйте усвідомленому засвоєнню навчального матеріалу, створюйте умови для формування ціннісних орієнтацій дитини, забезпечуйте вироблення вмінь і навичок, необхідних для життєвого і професійного вибору.

6. Дивуйте учнів, адже ніщо так не стимулює роботу мозку, як цікаве, незвичайне.

7. Не забувайте: ніщо так не запам'ятовує учень, як помилку вчителя. Помиляйтесь (особливо при вивченні складної теми).

8. Не використовуйте прийом; якщо в учнів немає засобів довести істину.

     Методи і засоби реалізації першого та другого етапів: актуалізація, проблематизація, інтрига, ігрова ситуація, "мозковий штурм", формування пізнавального інтересу тощо.

 

1. Перевірка теоретичних знань.

 

 Тестовий контроль

 

1. Складнопідрядним називається речення:

а) складні речення з безсполучниковим зв’язком;

б) складні речення зі сполучниковим  зв’язком;

в) прості речення з відокремленими додатками, означеннями,                    обставинами.

1. У складнопідрядному реченні:

а) обидві частини рівноправні;

б) одна частина головна, а друга – підрядна;

в) одна частина може замінити іншу.

3. Підрядна частина до головної приєднується:

а) інтонацією, сполучниками;

б) сполучними словами та сполучниками;

в) сполучниками підрядності та сполучними словами.

4. За значенням і будовою  складнопідрядні речення поділяються на три основні види:

а) обставинні, з’ясувальні, причини;

б) означальні, з’ясувальні, обставинні;

в) означальні, наслідкові, умови.

5. Підрядні речення можуть стояти: 

а) перед головною частиною;

б) після головної частини;

в) перед головною частиною, після головної частини, всередині.

6. Складнопідрядні речення складаються з:

а)  двох чи кількох головних речень;

б)  двох чи кількох підрядних речень;

в) одного головного й одного (чи кількох) підрядних речень.

 

 „Мозковий штурм" - усне опитування - можна проводити на кожному уроці. Ось приклад такого виду роботи під час вивчення байки у 6 класі.

1. Що таке байка? (Невеликий алегоричний твір повчального змісту).

2. Екскурсія в історію байки. Це древній, чи новітній літературний
   жанр? (Байки були відомі ще в Стародавній Греції. Батьком
   літературної байки називають Езопа (V-VІІ ст. до н.е.). Тому
   алегоричну мову називають „езоповою" мовою).

3. Як би ви розташували такі поняття, з погляду первинності-
   вторинності їх виникнення: літературна байка, народна казка,
   народна байка?

 

Народна казка                     

         літературна байка

                                   народна байка

1. Які ознаки вирізняють байку з-поміж інших жанрів? (У байках
   розповідається про тварин, які поводяться, як люди. Художній
   прийом- іносказання, зображення людських рис і характерів за
   допомогою образів тварин, предметів, рослин, явищ називається
   алегорією (від гр. аііоз - інший, аогсио - говорю).

2. Яка побудова байки? (Оповідна частина - фабула і мораль - сила,
   повчання)

Гра «Синтаксична лінгвоестафета».

     Ця гра вдосконалює мовно-мовленнєві навички, глибоко знайомить їх з певними мовними явищами шляхом активної діяльності, створює умови для повторення і закріплення знань з вивчених розділів. Але окрім суто навчальних завдань гра має на меті виховувати в учнів почуття колективізму, згуртованості, відповідальності за спільну справу, а також розвивати вміння швидко орієнтуватися в завданні, аналізувати мовний матеріал і здійснювати з ним потрібні операції.

 

 

Гра «Синтаксична лінгвоестафета»

(Послідовність розбору складнопідрядного речення з

кількома підрядними)

 

1. Довести, що речення складне: визначити прості речення у складному,

     їх кількість.

1. З’ясувати, сполучниковим чи безсполучниковим є речення.

2. Якщо речення сполучникове, то – складносурядне чи складнопідрядне.

3. Якщо речення складнопідрядне, то визначити, скільки в ньому є     підрядних – одне чи кілька.

4. Коли речення є складнопідрядним з кількома підрядними, то вказати вид підрядності (послідовна, однорідна, неоднорідна або комбінація цих видів),пояснити зв’язок простих речень у складному.

5. Кожну частину складного речення розібрати як просте речення. Пояснити розділові знаки.

 

1 учасник – виділяє головні й другорядні члени речення;

2 учасник – дає характеристику членам речення (наприклад: простий підмет, складений іменний присудок, прямий додаток і т. д.);

3 учасник – характеризує за функцією, емоційністю, зв’язком із сучасністю;

4 учасник – характеризує речення за структурою (просте  - складне, сполучникове – безсполучникове, складносурядне – складнопідрядне, односкладне -  двоскладне, поширене – непоширене, повне – неповне, ускладнене  - неускладнене).

 

    Аналізуючи твір, можна запропонувати учням закінчити опорний плакат, записавши, які стосунки склались між героями оповідання.

 

«ЛІТЕРАТУРОЗНАВЦІ»

ОРІЄНТОВНИЙ КОНСПЕКТ СТОСУНКІВ МІЖ ГЕРОЯМИ ОПОВІДАННЯ

ЗАПОРОЗЬКІ

КОЗАКИ

СТАРШИНА

                               І. СУЛИМА

ПОЛЬСЬКА

ШЛЯХТА                                                                             РЕЄСТРОВИХ

                                                                                                КОЗАКІВ

 

    Аналізуючи твір А.Кащенка «Над Кодацьким порогом», пропоную таке практичне завдання для групи «ГЕОГРАФІВ». Вони повинні скласти подорожній (маршрутний) лист, використавши карту.

Час події

Місце події

1621 рік

Місто Кафа Крим, морські походи по Чорному морі разом із П.Сагайдачним. Полон І.Сулими.

Захоплення турецького судна і турецьких бранців. Подарунок судна Папі Римському.

1628 рік

Місто Трапезунд Туреччина

1628 рік

Запорізька Січ, вибори І.Сулими гетьманом

1633 рік

Місто Азов Крим

1635 рік

Запорізька Січ, зруйнування фортеці Кодак

1635 рік

Місто Варшава Польща, страта І.Сулими

 

 

Стратегія «Вільне письмо».

 Протягом певного часу (5- 10 хвилин) учні письмово (у вільній формі) викладають свої думки з приводу прочитаного, а далі в парах обговорюють написане одне з одним, кілька робіт читаються перед усією групою. Завдання вчителя - стежити за часом, за необхідності продовжити час виконання роботи (на думку психологів, треба дати учням ще 2 хвилини, бо саме в останній момент дитина починає активно працювати).                           

Стратегія «Понятійна таблиця»

Використовую після вивчення декількох творів.

Наприклад, після ознайомлення з певним періодом творчості

Т. Г. Шевченка пропоную заповнити таблицю:

Назва твору

Жанр

Головні герої

Історичні події та постаті

Образи-символи

Тема

Проблеми

Ідея

Афоризми

Різновид цієї таблиці використовую після ознайомлення з творчістю двох-трьох письменників у старших (10-11) класах. Учні заповнюють її на уроці контролю знань або під час підготовки до заліку.

Автор Назва твору

Жанр

Герої

Ключові слова

Тема

Ідея

Проблематика

 

V. Підбиття підсумків, оцінювання результатів уроку

Освіта людини має починатися з приказок і закінчуватися думками.

                                                                                                        Сенека

Рефлексія - найважливіший етап інтерактивного уроку. Учні запитують, інтерпретують, застосовують. сперечаються, змінюють та поширюють набуті знання, роблять огляд ідей, що були відкриті ними.

Функції цього етапу:

• усвідомити зміст опрацьованого;

• порівняти отримані результати з очікуваними;

• проаналізувати, чому сталося так чи інакше;

• зробити висновки;

• закріпити чи від коригувати засвоєне;

• намітити нові теми для подальшого опрацювання;

• скласти план подальших дій. Під час обговорення пропоную  запитання:

• Що нового дізналися?

• Чи здійснилися ваші очікування?

• Що схвилювало, збентежило, зацікавило?                                ,

Рефлексія не повинна бути лише вербальною. Це можуть бути малюнки, схеми, графіки тощо.

На підсумковому етапі уроку виділяють стадії:

• встановлення фактів (що відбулося?);

• аналіз причин (чому це відбулося?);

• планування дій (що робити далі?).

На завершення роботи вчитель може також запропонувати учням пригадати, в якій послідовності вони виконували роботу, над чим міркували на тому чи іншому етапі роботи, що було найбільш цікавим, у чому помилялися і в чому бачать причину помилки тощо. Найчастіше на етапі рефлексії використовую методи: «Мікрофон», «Прес», «Незакінчені речення» тощо.

 

Домашнє завдання

В умовах особистісно орієнтованого навчання необхідно, дотримуватися таких вимог:

1. Домашнє завдання повинне органічно поєднуватись зі змістом, цілями та завданнями уроку.

2. Обов'язковими є вибіркові та індивідуальні завдання.

3. Не потрібно перевантажувати учнів.

4. Необхідно керуватися принципом доступності. На уроках мови часто пропоную такі домашні завдання: скласти опорну схему, узагальнюючу таблицю до теми, вправу, кросворд тощо. Ще один ефективний прийом - застосування набутих знань на практиці. Наприклад, після ознайомлення з методами риторики (як правило, використовую рольову гру або тренінг) пропоную учням з'ясувати їх дієвість на практиці (у спілкуванні з друзями, у спробі переконати в чомусь своїх батьків).

Улюбленими завданнями з літератури є такі:

• Випишіть слова, з якими автор звертається особисто до вас (надзвичайно ефективним є при вивченні творів Т. Г. Шевченка, етап обговорення - цікавий і живий).

• Випишіть ключові слова з твору.

• Накресліть опорну схему до твору (сюжетної лінії, долі героя).

Придумайте епілог (розділ, епізод).

• Доберіть епіграф до твору (розділу).

      • Складіть понятійну таблицю, сенкан, систему запитань і завдань тощо. У своїй роботі використовую також стратегії критичного мислення. Це допомагає мені розвивати вміння учнів вирішувати складні проблеми, критично ставитись до обставин, порівнювати альтернативні точки зору та приймати виважені рішення.

     На уроці  у 6 класі «Літературна байка. Своєрідність побудови байки» я пропоную виконати таке домашнє завдання:

«Наступний урок позакласного читання. Всі учні повинні прочитати одну байку за вибором.

Завдання на вибір:

1. Визначити основну думку байки (мораль).

2. Виписати епітети, гіперболи, порівняння.

3. Намалювати ілюстрацію.

4.  Скласти власну байку».